Гуцалюк Валентин Іванович народився в с. Дзвониха Тиврівського району Вінницької області, в сім'ї колгоспників. Батьки любили музикувати, самотужки навчившись грати на різних музичних інструментах, любили співати, тому в будинку часто звучала українська народна пісня. Музика була великою невід'ємною частиною його життя і він навіть не уявляв, що можна жити якось по-іншому. В дитинстві, по слуху, Валентин Іванович опанував гру на двох музичних інструментах — баяні та трубі. Грав на інструментах і тоді, коли навчався у Професійно-технічному училищі № 2 м. Вінниці.

Працюючи за направленням на електротехнічному заводі, грав у духовому оркестрі, яким керував Дербеньов Віталій Миколайович. Він помітив музичні здібності і бажання музикувати, тому запросив на навчання до Вінницького музичного училища ім. М. Д. Леонтовича. З цього часу життя Валентина Івановича назавжди було пов'язане з музичним мистецтвом.

Закінчивши училище, отримав диплом і, за направленням, він поїхав працювати до Шпиківської музичної школи, а згодом, за запрошенням, знову повернувся до м. Вінниці. Працював в обласній філармонії учасником вокально-інструментального ансамблю "Подоляни" та в оркестрі музично-драматичного театру ім. М. Садовського. В ці і в подальші роки допомагав розвиватись самодіяльним духовим оркестрам міста Вінниця. Це оркестр м'ясо-молочного технікуму, духовий оркестр трамвайно-тролейбусного управління та інші.

Щоб підвищити свій фаховий рівень у 1981 році вступив до Харківського інституту культури на заочне відділення, яке успішно закінчив у 1986 році.

Маючи вже достатньо великий досвід виконавської практики, був призначений директором Вінницької дитячої музичної школи № 1 Л. П. Решетько на педагогічну роботу. Два роки працював викладачем по класу труби. А з 1985 року обіймав посаду завуча та керівника шкільного духового оркестру. Його учні і духовий оркестр під керівництвом Валентина Івановича неодноразово ставали призерами різних конкурсів та фестивалів, нагороджувались грамотами та дипломами. Багато учнів, закінчивши школу і вступивши до вищих учбових музичних закладів, роз'їхались по всьому світу.

З 1991 року по 2010 рік працював директором школи. Багато років поєднуючи директорські обов'язки з педагогічною діяльністю виховав плеяду музикантів-професіоналів: Мороз С. — військовий диригент, м. Харків; Хрещенюк В. — лауреат Республіканського конкурсу, соліст естрадно-симфонічного оркестру у м. Бад-Шусінг (Німеччина); Гречановський К. — артист Академічного Державного духового оркестру України; Нужда О. — артист оркестру народних інструментів радіо- і телебачення України; Зелєнько Р. — навчався в консерваторії м. Бремена. Крім роботи у школі, з 1994 року обіймав посаду художнього керівника та диригента Вінницького обласного естрадно-духового оркестру „Подоляни".

За значний особистий внесок у розвиток національної культури, вагомі творчі здобутки у 1998 році указом президента України Валентину Івановичу було присвоєно почесне звання "Заслужений працівник культури України".

У 2005 році за багаторічну плідну працю в галузі культури був нагороджений Почесною відзнакою і нагрудним знаком Міністерства культури і мистецтв України.